Механізм Здійснення Суб'Єктивних Цивільних Прав Державою: Правові Реалії

Відповідно до статті 2 Цивільного кодексу України учасником цивільних відносин є держава Україна. Якщо участь фізичних осіб та юридичних осіб як суб'єктів цивільного права забезпечується через їх персональну правосуб'єктність (правоздатність та дієздатність), то участь держави в цивільних правовідносинах має певні специфічні риси. В юридичній площині держава Україна розглядається перш за все, як політична організація громадського суспільства. В наведеному контексті специфічність держави, крім іншого, полягає у відсутності у неї самостійної правосуб'єктності в цивільному праві України. Участь держави в приватному праві має на мету належне виконання нею функцій держави в публічному праві та здійснюється за посередництвом похідної діяльності функціонування її механізму, елементом якого є орган державної влади. З наведеного виникає питання правової природи відносин між органом державної влади та державою, під час участі останньої в цивільних правовідносин. В теорії цивільного права з наведено декілька конфігурацій участі держави в цивільних правовідносинах. Відповідно до першої, орган державної влади є віддзеркаленням держави. Друга модель участі держави в цивільних правовідносинах передбачає формування між державної та органом державної влади відносин представництва в цивільному праві. Держава не може бути синхронізована з одним з елементів механізму державного управління. Далеко не кожний орган державної влади має цивільну дієздатність забезпечити участь держави в цивільних правовідносинах. Наприклад Верховна рада України та Кабінет міністрів України такої приватно-правової можливості не має, оскільки не є юридичною особою. При інших рівних умовах, якщо орган державної влади як учасник цивільних правовідносин «зліти» з державою, відбудеться поєднання двох суб'єктів цивільного права (юридичної особи і держави) в «мегасуб'єкт», в результаті чого ми маємо можливість сформулювати висновок, що держава або є юридичною особою або є квазісуб'єктом цивільного права України. Кожен з наведених висновків є помилковим. Наведене дозволяє дійти до наступного висновку. Держава не є суб'єктом цивільного права України з підстав відсутності у неї приватно-правової дієздатності. Проте держава є учасником цивільних правовідносин. Недостатній рівень дієздатності держави в цивільному праві України компенсується іншим суб'єктом права - органом державної влади як юридичною особою за посередництвом інституту представництва. Саме в цьому на думку автора полягає природа відносин держави та відповідного органу державної влади в цивільному праві України.