Бихевиористическая Природа Проактивности Как Залог Инновационного Развития Предприятия

В статті розглянуто основи проактивної поведінки та політики підприємства, які ґрунтуються на поведінкових аспектах діяльності людини як основного носія ресурсів суб’єктів підприємницької діяльності. Предметом статті є сукупність теоретичних, методичних і прикладних аспектів щодо розвитку ресурсної теорії, ефективності управління ресурсами підприємств в поєднанні з психофізіологічними здатностями особистості, які є запорукою інноваційного розвитку суб’єктів господарювання задля досягнення ними стратегічних конкурентних переваг. Основна мета статті полягає у визначенні взаємозв’язку проактивної поведінки компанії з її біхевіористичною природою, а також встановленні певної кореляції інтернальної сутності проактивності як передумови інноваційного розвитку підприємства в умовах інформаційно-інноваційної економіки з загальним прогресивним розвитком суб’єктів господарювання, а також комплексному обґрунтуванні процесів управління проактивністю підприємств на основі дослідження сучасних тенденцій їх діяльності та моделювання розвитку на майбутнє. Аргументація цього взаємозв’язку буде побудована на методах дедукції і індукції для встановлення емпіричних залежностей між властивостями об’єктів і явищами проактивності, інтернальності, інноваційності та поведінкою людини та навпаки, від розуміння психології особистості та поведінкою і мотивацією людини в процесі діяльності до виявлення часткових взаємозв’язків і впливу людських ресурсів на розвиток підприємства; наукового порівняння для дослідження тенденцій розвитку підприємств в Україні та світі з виокремленням можливих напрямків застосування зарубіжного досвіду щодо управління проактивністю; аналізу і синтезу та абстрагування для вивчення окремих сторін об’єкта дослідження та поєднання його в єдине ціле з метою зробити низку наукових абстракцій і виявлення певних понять. Основні результати детального аналізу принципів інноваційного розвитку підприємства та їх вплив на навички особистості в процесі діяльності дозволили запропонувати тлумачення інтуїції як чуттєвого передбачення майбутніх явищ чи подій, забезпечуючи тим самим зміщення акцентів у формуванні бізнес-моделей сучасних підприємств у бік випереджального розвитку інновацій. Загальні результати статті носять науковий і прикладний характер. Оцінку та ідентифікацію ресурсів в економіці нової формації необхідно здійснювати з позиції їх трактування як оцінених можливостей використання внутрішнього і зовнішнього середовища для його розвитку. Також прикладний характер результатів дослідження доводить те, що був знайдений та доведений взаємозв’язок між проактивністю у діяльності компанії з біхевіористичними аспектами людської поведінки. В результаті дослідження взаємозв’язку у ряді проактивність можливості динамічні здатності ресурси інновації стратегічні конкурентні переваги саме «проактивність» була визначена як основна рушійна сила інноваційного процесу розвитку підприємства. Таким чином, автор статті стоїть на позиціях, що інноваційний розвиток підприємства є процес реагування суб’єкта господарювання на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі через удосконалення бізнес-процесів на основі креативності, мотивації, організації, моніторингу і результативності персоналу, які ґрунтуються на поведінкових аспектах світосприйняття та світовідчуття людини, забезпечуючи ефективне і стійке функціонування компанії.В статье рассмотрены основы проактивного поведения и политики предприятия, которые базируются на поведенческих аспектах деятельности человека как основного носителя ресурсов субъектов предпринимательской деятельности. Предметом статьи является совокупность теоретических, методических и прикладных аспектов развития ресурсной теории, эффективности управления ресурсами предприятий в сочетании с психофизиологическими способностями личности, которые являются залогом инновационного развития субъектов хозяйствования для достижения ими стратегических конкурентных преимуществ. Основная цель статьи состоит в определении взаимосвязи проактивного поведения компании с ее бихевиористской природой, а также установлении определенной корреляции интернальной сущности проактивности как предпосылки инновационного развития предприятия в условиях информационно-инновационной экономики с общим прогрессивным развитием субъектов хозяйствования, а также комплексном обоснования процессов управления проактивностью предприятий на основе исследования современных тенденций их деятельности и моделирования развития на будущее. Аргументация этой взаимосвязи будет построена на методах дедукции и индукции для установления эмпирических зависимостей между свойствами объектов, явлениями проактивности, интернальности, инновационности и поведением человека и наоборот, от понимания психологии личности и поведением, мотивацией человека в процессе деятельности к выявлению частных взаимосвязей и влияния человеческих ресурсов на развитие предприятия; научного сравнения для исследования тенденций развития предприятий в Украине и мире с выделением возможных направлений применения зарубежного опыта управления проактивностью; анализа и синтеза и абстрагирования для изучения отдельных сторон объекта исследования и сочетания его в единое целое с целью сделать ряд научных абстракций и выявление определенных понятий. Основные результаты детального анализа принципов инновационного развития предприятия и их влияние на навыки личности в процессе деятельности позволили предложить толкование интуиции как чувственного предсказания будущих явлений или событий, обеспечивая тем самым смещение акцентов в формировании бизнес-моделей современных предприятий в сторону опережающего развития инноваций. Общие результаты статьи носят научный и прикладной характер. Оценку и идентификацию ресурсов в экономике новой формации необходимо осуществлять с позиции их трактовки как оцененных возможностей использования внутренней и внешней среды для его развития. Также прикладной характер результатов исследования показывает, что была найдена и доказана взаимосвязь между проактивностью в деятельности компании с бихевиористическими аспектами человеческого поведения. В результате исследования взаимосвязи в ряде проактивность возможности динамические способности ресурсы инновации стратегические конкурентные преимущества именно «проактивность» была определена как основная движущая сила инновационного процесса развития предприятия. Таким образом, автор статьи стоит на позициях, что инновационное развитие предприятия есть процессом реагирования компании на изменения во внутренней и внешней среде через совершенствование бизнес-процессов на основе креативности, мотивации, организации, мониторинга и результативности персонала, основанные на поведенческих аспектах мировосприятия и мироощущения человека, и обеспечивающие эффективное и устойчивое функционирование компании.