Институциональное Обеспечение Функционирования Системы Социальных Услуг Как Предпосылки Развития Человеческого Потенциала В Украине

Предметом роботи є аналіз законодавчого забезпечення функціонування системи соціальних послуг. Метою роботи є виявлення неузгодженостей, що стримують удосконалення системи надання соціальних послуг в Україні та надання пропозицій щодо їх усунення та покращення механізму функціонування системи соціального захисту населення. Методологія проведення роботи. Робота виконана на основі аналізу нормативно-правового забезпечення надання соціальних послуг зокрема, та системи соціального захисту населення в цілому. Результати роботи. Визначено необхідність внесення змін та доповнень до Законів України «Про громадські об’єднання» та «Про благодійну діяльність та благодійні організації», що спростить участь благодійних організацій у закупівлі соціальних послуг. Також необхідним є внесення змін до Бюджетного Кодексу України де визначено, що бюджетні видатки в рамках державних програм соціального забезпечення на надання соціальних послуг призначаються тільки для державних установ(територіальні центри соціального обслуговування, центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів). Разом з тим, можливість спрямування цих коштів для отримання гарантованих державою соціальних послуг позабюджетною установою не передбачена у Бюджетному кодексі. Іншими словами, чинне бюджетне законодавство в Україні базується на концепції, яка передбачає, що соціально незахищеним категоріям громадян чи громадянам, які опинилися в складних життєвих обставинах, соціальні послуги надаються апріорі у бюджетних установах (а не в недержавних закладах) і фінансуються за статтями видатків «Соціальний захист та соціальне забезпечення». Така норма закону порушує принцип рівноправності доступу недержавних постачальників соціальних послуг до отримання фінансування. Галузь застосування результатів: організація та проведення наукових досліджень у сфері державних фінансів, в тому числі фінансів соціальної сфери, формування основних напрямків державної політики регулювання фінансових відносин соціальної сфери. Висновки. Без змін в законодавстві, реформування системи соціальних послуг та створення повноцінного ринку соціальних послуг залишиться лише популістським лозунгом, та не призведе до поліпшення якості послуг для громадян та сімей, що знаходяться в складних життєвих обставинах.Предметом работы является анализ законодательного обеспечения функционирования системы социальных услуг. Целью работы является выявление неточностей, что сдерживают совершенствование системы предоставления социальных услуг в Украине и предоставление предложений по их устранению и улучшению механизма функционирования системы социальной защиты населения. Методология проведения работы. Работа выполнена на основе анализа нормативно-правового обеспечения предоставления социальных услуг в частности, и системы социальной защиты населения в целом. Результаты работы. Определена необходимость внесения изменений и дополнений в Законы Украины «Об общественных объединениях» и «О благотворительной деятельности и благотворительных организациях», что упростит участие благотворительных организаций в закупке социальных услуг. Также необходимо внесение изменений в Бюджетный Кодекс Украины, где определено, что бюджетные расходы в рамках государственных программ социального обеспечения на предоставление социальных услуг предназначаются только для государственных учреждений (территориальные центры социального обслуживания, центры социальной реабилитации детей-инвалидов, центры профессиональной реабилитации инвалидов). Вместе с тем, возможности направления этих средств, для получения гарантированных государством социальных услуг внебюджетным учреждениям не предусмотрены в Бюджетном кодексе. Иными словами, действующее бюджетное законодательство в Украине базируется на концепции, которая предусматривает, что социально незащищенным категориям граждан или гражданам, оказавшимся в сложных жизненных обстоятельствах, социальные услуги предоставляются априори в бюджетных учреждениях (а не в негосударственных учреждениях) и финансируются по статьям расходов «Социальная защита и социальное обеспечение». Такая норма закона нарушает принцип равноправия доступа негосударственных поставщиков социальных услуг к получению финансирования. Область применения результатов: организация и проведение научных исследований в сфере государственных финансов, в том числе финансов социальной сферы, формирование основных направлений государственной политики регулирования финансовых отношений в социальной сфере. Выводы. Без изменений в законодательстве, реформирование системы социальных услуг и создание полноценного рынка социальных услуг останется лишь популистским лозунгом и не приведет к улучшению качества услуг для граждан и семей, находящихся в сложных жизненных обстоятельствах.