СОЦІАЛЬНЕ СИРІТСТВО: ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ТА СУТНІСТЬ ПОНЯТТЯ // Social orphanhood: historical aspects and concept definition

The article analyzes the nature of social orphanhood. Empirical thesis there is determined, mobilizing, critical, experimental search historical stages of the research concept. Scientific data retrieval phases differ significantly. In nineteenth century going disparate data on social orphans, studied mortality and psychological characteristics of children in shelters. In the postwar years of the twentieth century and especially in the 50’s and 60’s, attention was paid to research scientists adaptation of children after school, considering the peculiarities of deprivation. the child. Today research focused on developing effective measures to prevent and overcome social orphanhood. It was found that social orphanhood – a key indicator of transformation of family values and relationships. Doctrine of social orphanhood can not be located within the same science. This definition of the concept of different domestic and foreign scientists and established no single interpretation of child abandonment, despite the fact that the concept meets even the normative legal acts. It is proposed to examine the phenomenon of social orphans presence in society of children (officially defined social orphans), which officially deprived of parental rights, as well as those (subjectively defined social orphans), of which parents do not care. Проаналізовано сутність соціального сирітства. Виокремлено емпіричний, мобілізуючий, критичний, експериментально-пошуковий історичні етапи дослідження даного поняття. Наукові пошуки цих етапів значно відрізняються. Так наприкінці ХІХ ст. збиралися різнорідні дані про соціальних сиріт, вивчалася смертність та психологічні особливості дітей у притулках. У повоєнні роки ХХ ст., особливо у 50–60-х роках, увага науковців акцентувалася на дослідженні постінтернатної адаптації дітей, розгляді особливостей впливу депривації на дитину. Сьогодні дослідження зосереджені на розробці ефективних заходів недопущення та подолання соціального сирітства. З’ясовано, що соціальне сирітство – ключовий індикатор трансформації сімейних цінностей та відносин. Його вивчення не може знаходитися в межах однієї науки. Наведено визначення даного поняття різними вітчизняними та зарубіжними науковцями й встановлена відсутність єдиного трактування соціального сирітства, незважаючи на те, що поняття зустрічається навіть у нормативно-правових актах. Пропонується розглядати соціальне сирітство як явище наявності в суспільстві дітей (офіційно визначені соціальні сироти), які офіційно позбавлені батьківських прав, а також тих (суб’єктивно визначені соціальні сироти), про яких батьки не піклуються.