Development Of Population Self-Organization Bodies

The article is devoted to the study of the peculiarities of population self-organization bodies at the executive bodies. The contemporary practices within civil self-organization of local communities for solving local issues are considered. The main aspects, forms and directions of interaction between public authorities and civil society organizations at the regional level as to the implementation of the National Strategy for Promoting the Civil Society Development in Ukraine for 2016-2020 are explored. The new possibilities and issues of population self-organization bodies at solving community problems within the sphere of housing and communal services, improvement, environmental protection and social assistance to preferential categories of citizens are analyzed. The actual risks of protest citizen self-organization at the local terms are emphasized. The current state of communication between authorities and the public, reaction to protest activity is revealed. The role of social networks in the context of interaction between public authorities and the public is analyzed. The actual problems and risks of their application are emphasized. Measures to increase the role of population self-organization bodies at solving local issues, reducing the radicalization of conflicts in the process of planning the housing development of community territories are proposed. It is proved that the further spread of population self-organization bodies in the state requires a purposeful, strategically balanced state policy, a constant large-scale informational activity aimed at increasing the awareness of the population about the nature, problems and achievements associated with their implementation either in Ukraine or abroad. The peculiarity of a population self-organization body (further ‒ PSB) is its status, according to which this is not an authority, although it may receive some delegated powers from the local council. PSBs cannot be attributed to civic organizations, although they are directly elected by residential gatherings. It is this real status of PSBs that offers potential opportunities to attract a wide range of efforts thereto. There have been revealed the imperfection of legislation as to the PSB activity and their interaction with local authorities, low quality planning and the discipline of local budgets use, low responsibility and lack of proper communication between citizens and elected local authorities leads to the spread of protest moods and threatens to bring the radicalization of individual representatives within local communities. Further spread of PSBs requires a focused, well-balanced state policy, a constant large-scale informational activity aimed at raising public awareness of the nature, problems and achievements associated with their implementation in Ukraine. Стаття присвячена особливостям функціонування органів самоорганізації населення на вітчизняному рівні. Розглядаються сучасні практики самоорганізації жителів територіальних громад для вирішення питань місцевого значення. Проаналізовано основні аспекти, форми та напрями взаємодії між органами державної влади та організаціями громадянського суспільства на регіональному рівні з точки зору втілення Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки. Показано нові можливості та проблеми органів самоорганізації населення у розв’язанні завдань громади у сфері житлово-комунальних послуг, благоустрою, охорони навколишнього середовища та соціальної допомоги пільговим категоріям громадян. Наголошується на актуальних ризиках протестної самоорганізації громадян на місцевому рівні. З’ясовано поточний стан комунікації влади з громадськістю, реагування на протестну активність. Висвітлено роль соціальних мереж у контексті взаємодії органів державної влади та органів самоорганізації населення. Наголошено на актуальних проблемах та ризиках їх застосування. Пропонуються заходи щодо підвищення ролі органів самоорганізації населення у вирішенні питань місцевого значення, зниження радикалізації конфліктів у процесі планування житлової забудови територій громад. Доведено, що подальше поширення органів самоорганізації населення в країні потребує проведення цілеспрямованої, стратегічно виваженої державної політики, постійної масштабної інформаційної роботи, спрямованої на підвищення рівня обізнаності населення про характер, проблеми та досягнення, пов’язані з їх реалізацією як в Україні, так і за її межами.