ПРОГРАМА НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗМУ: «ЕНДОГЕНІЗАЦІЯ ІНСТИТУЦІЙ» ТА ЕКОНОМІЧНА КУЛЬТУРА // Program of institutionalism scientific research: «endogenization of institutions» and economic culture

The formation of the institutionalism scientific research uniform program (the paradigm) is hindered by the absence of the unity concerning the source of institutional restrictions for an individual between the supporters of different directions in the institutionalism. They look for the ways of «institutions endogenization» through defining the place of economic culture in forming institutional environment and the uniform paradigm of modern institutionalism.The author emphasizes the imperfection of neoinstitutionalism conception that focuses on exogenous origin of institutional restrictions for an individual. Making distinction between institutions and customs, they explain institutions as different standards and rules of behavior. Directing the explanation from individuals to institutions they recognize the ontological priority of an individual. A certain institutionally unbiased «natural state» is supposed, provided that institutions appear only as a result of interaction between individuals.Since not only institutions restrict the individuals’ interests but individuals form institutional restrictions as well, the author thinks that the conception of «institution» should take into account its exogenous and endogenous nature. The idea of «institutions endogenization» by D.North, also supported by the author of the article, is the closest to this conception realization. Such explanation of «institution» should provide axiological and attitudinal aspects of scientific knowledge; it should make a person not only a blind doer, but also an active participant of evolutionary changes in economic life.A certain institutional structure is always made up of a set of formal rules and informal restrictions, which are indivisible and specific of every culture. The author defines the economy institutional structure as the system of institutions that through organizing everyday life decreases the uncertainty of individuals’ interaction.Informal institutions influence significantly the steady nature of economic entities behavior in the sphere of production, exchange and consumption. They make the basis of economic culture of people. Economic culture can be understood as group experience, as it is the accumulation of experience both of a society and its certain social groups, in the adaptation of economic activity to the social and natural environment.The author arrives at the conclusion that the institution combining individual institutional restrictions of exogenous and endogenous nature can be «economic culture». Such approach allows us to consider economic culture as a formative element of institutional environment in the economy institutional structure and as a starting point for economic policy trough codification of formal rules of individuals’ behavior. Формуванню єдиної програми наукових досліджень (парадигми) інституціоналізму перешкоджає відсутність єдності серед прихильників різних його течій щодо джерела інституційних обмежень для індивіда. Здійснюється пошук шляхів «ендогенізації інституцій» через окреслення місця економічної культури у формуванні інституційного середовища та єдиної парадигми сучасного інституціоналізму.Автор підкреслює недосконалість концепції неоінституціоналізму, що зосереджується на екзогенному джерелі походження інституційних обмежень для індивіда. Виокремлюючи інституції від звичаїв, вони пояснюють інституції як різноманітні норми і правила поведінки. Скеровуючи напрямок пояснення від індивідів до інституцій, вони визнають онтологічний пріоритет за індивідуумом. Передбачається наявність своєрідного «природного стану», що є вільним від інституцій, а інституції з’являються лише в результаті взаємодії між індивідуумами.Оскільки не лише інституції обмежують інтереси індивідів, але й індивіди формують інституційні обмеження, концепція «інституції», на думку автора, має враховувати її екзогенний та ендогенний характер. Найближче до втілення такої концепції знаходиться ідея «ендогенізації інституції» Д.Норта, яку автор підтримує. Таке тлумачення «інституції» має забезпечити ціннісні й світоглядні аспекти наукового пізнання, зробити людину не лише сліпим виконавцем, а й активним учасником еволюційних змін господарського життя. Конкретна інституційна структура завжди складається зі сплетіння формальних правил і неформальних обмежень, специфічних для кожної культури, розділити які інколи досить складно. Автор розуміє інституційну структуру економіки як систему інституцій, яка через впорядкування повсякденного життя зменшує невизначеність взаємодії індивідів.Неформальні інституції значно впливають на стійкий характер поведінки суб’єктів господарювання у сфері виробництва, обміну і споживання та є основою економічної культури народу. Економічну культуру можна розуміти як груповий досвід, оскільки вона є нагромадженням досвіду як суспільства в цілому, так і окремих його соціальних груп в адаптації господарської діяльності щодо соціального та природного середовища.Автор доходить до висновку, що інституцією, яка поєднує інституційні обмеження екзогенного та ендогенного характеру щодо індивідуумів, може бути «економічна культура». Такий підхід дозволить розглядати економічну культуру як формотворчий елемент інституційного середовища в інституційній структурі економіки і як вихідний момент для проведення економічної політики через кодифікацію формальних правил поведінки індивідів.